Думаєте я жартував шо боюсь? Ніхуя.
Дзвінок це мій перший хорох подібного плану. Та в ті часи він взагалі був першим. До нього були різні “П'ятниця 13” і про Крюгера. Ну то дуже важко назвати хорорами. Бодіхорор, як на мене, гірший жанр в кіно. І має зникнути.
І тут виходить цей шедевр.
Я тоді працював у комп'ютерному клубі адміном. Працював допізна. До 11. Під кінець вирішив переглянути свіжачок. До того дня я не боявся кіно. Мені було 17 років. Я був як і всі максималістом, безстрашним і безсмертним.
Скажу одразу. Я того дня додому не пішов. Залишився спати в клубі, бо страшно було йти.
Після того дня я його подивився ще один раз через пару днів, вже зі своєю бейбою. Довилось храбритись. Та і 2 раз вже не так страшно було.
Я вважаю його взірцем хорорів і кращим фільмом подібного жанру. Але за ці роки, так жодного разу його повторно не дивився.
Привіт, хлопці, мій монітор не працює. Мені потрібно роздрукувати коментарі, щоб прочитати. Папір і чорнило дуже дорогі, тому, будь ласка, не розсилайте спам! Дякую вам.
У мене схожі почуття до першої Оселі зла. І якийсь час було щось схоже до Імли