“Виголошення лоту 49”, Томас Пінчон

Та сама вумна книжка, під кінець якої мене потягнуло почитати  “Екзорциста”. 

Прочитав тиждень тому, але потім почав читати іншу книжку, яка виявилась куди цікавішою, плюс робота,  тому пишу тільки зараз. Ну що тут можна сказати. 

Це хайповий автор, що пише еталонний постмодерн. Цей твір  вважається найпростішим в нього (бо маленький об'єм та сюжет більш-менш лінійний),  і з нього прийнято  починати знайомство з автором. 

Якщо це найпростіше і найлінійше в нього,  то я не знаю, що ж тоді непросте. І якщо це читати ввечері після роботи, то  наступає  фаза, коли мозок просто відмовляється перетравлювати цей текст. 

Сюжет наступний. Олігарх-забудовник помирає, виконавцем заповіту він призначає головну героїню, Едіпу Маас, яка колись була його дівчиною. Під час виконання заповіту вона  натрапляє на всіляку дичину та конспірологію з  таємною  поштовою  службою.  

Читається, в принципі, швидко, але все одно важко. Спробую ще  щось з нього на всякий випадок. Не сказати, що я вражений.