Отже, я переміг останню книгу трилогії і нарешті можну порефлексувати про серію. Читалась набагато легше ніж попередня, хоча і перевершує її за епічністю та wtf-шністю всього, що вібдувається.
Важкувато ділитися враженням про третю книгу, ігноручи дві попередні, тому розпишу одразу про всі.
“Проблема трьох тіл”
Еталонний сайфай. Проковтнув десь за три-чотири дні, нереально затягує. Розважальна література найвищого ґатунку. При цьому прям олдскульний жорсткий сайфай, від якого може закипіти макітра. Місцями цікавий такий собі детектив/трилер, так що зайде і тим, хто прохолодно ставиться до наукової фантастики.
10/10 якщо коротко.
“Темний ліс”
Тут вже поскладніше. Персонажів побільшало, сюжет набуває якихось нереальних масштабів. Після дуже насиченої та навіть кінематографічної першої книжки сприймається важко. Зʼявляються дуже картонні персонажі, деякі сюжетні лінії тягнуться як гума, починає здаватися, що автор не тримає планку вже. Книгу рятує якісна кульмінація та розв'язка. Оцінку ставити не візьмусь.
“Вічне життя Смерті”
Максимальна епічність всесвітніх масштабів в усіх можливих та неможливих вимірах, часах та просторах, “Темний ліс” з його десятком персонажів та сюжетом тривалістю в століття тримає пиво цьому твору. Не шедевр, але прочитав з цікавістю.
Загальні враження
Сподобалось. Трошки нагадало Відьмака: є суперкласна перша книжка, стисла, насичена, яка переростає в серію, що втрачає береги і після цього довго-довго йде хтозна куди. Дуже раджу прочитати хоча б першу книгу.
Порівняння з Відьмуком прям not bad