Час серйозної літератури. Звичайно, кортіло одразу почати з “Гри в бісер”, але вирішив спочатку спробувати щось не таке велике.
І все правильно зробив. Інтелектуальна література, місцями навіть досить експериментальна, читалося мені непросто.
Книжка про типу “не такого як всі”, який дуже вумний, духовний, самотній, і все таке. Він шукає себе, знайомиться з цікавими людьми, потрапляє в якісь незрозумілі ситуації, філософствує.
Починається книжка відносно просто, але чим далі, тим наркоманніше стає оповідання. Я закінчив з відчуттям, що я її якось неправильно читав і нічого не зрозумів.
Потім я глянув фільм, і там враження були тіж самі, ліл.
Думаю від Гри в бісер залишаться схожі відчуття, хоча завершення там поетичне і я не про вірші.