Моя друга книжка Джойса. Прочитав виключно через невеликий розмір і ім'я автора. Не було б чогось з цих двох факторів, думаю, ніколи б не взявся за неї.
Отже, ця кника про ірландського хлопчика Стівена Дедалуса, як він ходить в школу, потім в універ, дорослішає, рефлексує і тд.
Мені важко сказати, що мене цей твір зачепив чи вразив чимось. Якогось ультрамодернізму та новаторства я тут не побачив, якихось емоцій цей твір в мене теж не викликав. Читається важкувато. Бувало, що я відчував, що автор втрачає мене - його несе, він рефлексує, він щось там пише, а я не встигаю за ним.
З плюсів - якщо на гіпотетичному світському рауті в колі інтелектуалів хтось буде питати, чи читав я “Улісс”, я зможу законтрити це “Дублінцями” та “Портретом”, а не просто відповісти “ні”.
@javascript ахаха, так, якось так це і буде відбуватися.