цитата из рассказа “Apple Craziness”, автор Synychka, 2022 год.
– Я не хочу взагалі з тобою прощатися. – Арестович стає зовсім серйозним. Він переводить погляд на лице Іванова, хоч той вдає, що цього не відчуває і продовжує слідкувати за метеликом. – Ти ж шариш що справа не в тобі, Сєрьож? – робить крок вперед. – Я просто мушу їхати.
– Та похуй мені…
– Звичайно ж похуй.
Льоша невпевнено підходить ближче і не витримує. Цілує. Торкається якось зовсім легко і ніжно. Думає, що губи в Сергія приємні і гладкі, хоч той і кусає їх вічно.
Але він не дає поцілунку тривати надто довго.
Іванов хапає його руками і втискає в себе, впираючись носом в маківку і Арестович навіть не дихає, щоб не зіпсувати момент.
Просто стоїть і мовчить, треться об нього, тисне пальцями на боки і дихає в шию.
Щоки горять. Вони вперше поцілувалися.
Вперше за три роки.
Прям ротом в рот.
____________________
Пропустил через яндекс переводчик, чтоб понять, о чем идет речь, что ж, очень даже неплохо. Конечно же, у рассказа есть слабые места, например, мне не хватило ярких оригинальных персонажей, которые бы органично и естественно смотрелись рядом с людьми реальными. Идеальной иллюстрацией подобного литературного приема (ну и свидетельством безусловного писательского мастерства) я б назвал свое же произведение Операция “Русские медведи” (натыкайте лукасов, если еще не успели, пожалуйста).
Еще хотел бы отметить отсылки к Уолту Уитмену, которые добавляют рассказу символизма и глубины. Я прямо возьму себе на вооружение подобный троп.
Подводя итоги скажу, что перед нами прекрасный рассказ подающего надежды молодого писателя. Мне приятно, что люди на Украине даже в условиях отмены Великой Русской Культуры продолжают вдохновляться нашими писателями, особенно мной.
Обговорення