“По кому подзвін”, Ернест Гемінґвей

Остання книжка з двадцять п'ятого, про яку я ще не написав пост. Сорян. 

Моя друга книжка автора, і про неї я чув багато. Порекомендував друг, сказав, що читається швидко, незважаючи на великий розмір. 

Книжка про американського партизана-комуніста, який бере участь в громадянській війні в Іспанії. Він отримав дуже важливу місію, а саме підірвати важливий міст під час майбутнього наступу комуняк. 

Він долучається до групи партизанів в горах, закохується, планує операцію, ну а потім підриває міст. 

Звучить все дуже круто, але книжка це просто еталонний slowburner, все відбувається дуже повільно, з ліричними відступами та флешбеками. Тому читалося довго. Десь під кінець пішли емоції та екшон. 

Сподобалося, але не так, щоб я був у захваті. Якийсь емоційний кік  я не отримав,  Я почитав, оцінив цю книжку як хорошу, і пішов собі далі.