У вас було відчуття ломки по ностальгії? Коли ти хочеш відчувати ностальгію ніби чергову дозу вашого улюбленого наркотику. От прям включаєш вже ту йобану “Іронію долі” чи ще якусь стару залупу, яка постійно вас радувала, але нічого. Бо приїлось. Вже нема того теплого відчуття. І сидиш годинами втупившись у Гугл в пошуках того самого, що занурить у дитинство. Та оскільки дитячи спогади не поновлюються а існуючі з віком все більше приїдаються, то пошук такого контенту рано чи пізно закінчиться, мабуть. А можливо спогади вже “середньоліття” замінять собою дитячі. Та до цього ще далеко, щоб знати на це відповідь.
От і я довго не відчував того самого кайфу ностальгії. Та вже не те щоб сильно шукав, та все ж хотілося чогось такого, десь у глибині. І от вчора таки натрапив. Курва, Альф. З перекладом від IСTV. Хоча не впевнений, що були якісь інші.
І тут навалило. Згадав усе. Дійшло навіть до спогадів кабінету укр. літератури, вікна якого виходили прямісінько на мій балкон. І осінню, коли листя вже майже опало і мій дім ставало видно крізь дерева, ти сидиш за партою, вчителька бубнить якусь “Кайдашеву сім'ю”, намагаючись донести якийсь глибокий соціальний посил твору а ти взагалі ще не розумієш що воно таке той соціум. Сонце напекло крізь скло і в кабінеті тепло. А ти у кофті як під ковдрою у напівсонному стані уявляєш як сидиш вдома після уроків і дивишся Альфа, розв'язуючи домашку. І тобі так плювати на ту грушу.
Аж до горла ком підступив від щастя.
То ж як ви шукали відчуття чогось подібного і не знали чим їх спровокувати, то от. Можливо допоможе.
Про сам серіал розказати мало що можу, бо встиг переглянути вчора лише 2 серії, та й тема не про це. Лише що встиг зрозуміти з дитинства, на це тоді не зверталося уваги, що Віллі до біса пощастило з дружиною. Вона явно балів на 4 краща за нього.
Шось насрав літерами. А хотів просто нагадати вам про серіал. То ж буду закінчувати. Приємного перегляду тим, кого спокусив і “та мені байдуже” тим, кому серіал не сподобався.
5 коментарів