На це пішли місяці, але все ж здужав другу книжку свого списку, цього разу це був “Нейромант” Ґібсона. Взявся за цю книжу,в принципі, з тих самих причин, що і за “Карміллу”: схвальні відгуки на ютубах/гудрідсах, розважальний жанр та така собі “класичність”: книга вважається першим канонічним кіберпанком.
Отже, перед нами еталонний кіберпанк зі злими мегакорпораціями, кіберпротезами і бодмодами всього і вся, наркотою, хакерами і тд. Сюжет не сказати що страшно закручений, персонажі досить картонні, я очікував більшого. Читалось теж якось важкувато (хоча може це через поганий настрій, брак часу та концетрації).
В принципі, норм книга, плюс вважай класика сайфаю, як мінімум для загального розвитку слід було почитати.
6 коментарів