Після не дуже переконливої “Художниці тіла” взявся за ще один твір Делілло, наслухався на ютубчику Макса Нестелєєва и вирішив дати цьому автору ще один шанс. Книжка маленька, плюс екранізована (хтось може памʼятає, був в прокаті такий фільм з Паттінсоном), думав, я не сильно ризикую.
Як я помилявся! З величезним запасом це найгірше, що я прочитав за останні два-три роки. Пафос, претензійність, шалена нудьга та крінж. Це просто було боляче читати. Я не розумію, для кого і навіщо це писалось.
Сюжет наступний: молодий, суперкрутий і успішний мільярдер не може заснути в своїх хоромах, порефлексувавши він вирішує піти підстригтися. Для цього він сідає в свій лімузин і катається по місту. Під час пошуку перукарні він зустрічається з купою людей, бачить похоронну процесію якогось репера, потрапляє в епіцентр анархістського шабашу і тд.
Звичайно, все це супроводжується пафосною навколофілософією та рефлексією, місцями це було настільки крінжово, що мені доводилось закривати книгу і відходити. Вау. Я реально вражений, настільки це було погано.
Дякую що пірнаєш в гівно замість нас