Історія розфокусованого знімка, який став однією з найкращих рок-обкладинок

Обкладинка альбому London Calling гурту The Clash містить одне з найбільш культових панк-зображень, але чому ж фотографка Пенні Сміт не любить його згадувати?

Не без іронії можна сказати, що найбільш культова обкладинка 1970-х, була не ретельно продуманою ідеєю зі студій Hipgnosis, а інстинктивним моментом рок-н-ролу, зафіксованим без зайвого хвилювань та обмірковування.

Двоє людей були відповідальні за вражаюче чорно-біле зображення на The Clash's London Calling. Першою людиною був бас-гітарист гурту Пол Сімонон, який 21 вересня 1979 року везе свою бас-гітару на сцену New York Palladium. Він згадує:

“Виступ пройшов досить добре, але чогось не вистачало, тому я виплеснув свої емоції на бас-гітарі. Якби я був розумнішим, то взяв би запасну гітару, тому що вона не була такою ж якісною, як та, яку я розбив. Коли я дивлюся на це фото зараз то шкодую, що не підняв своє обличчя трохи вище”.

Другою людиною була британська фотографка Пенні Сміт, яка зробила собі ім'я, знімаючи для NME та супроводжувала The Clash в їхньому турі по США. Попри похвалу, яку з того часу отримав її знімок, Сміт спочатку не хотіла, щоб його використовували через те, що він був трохи не в фокусі, тому що вона відступила, щоб уникнути удару Сімононом. Навіть зараз вона прохолодно ставиться до своєї найвідомішої фотографії:

“Дуже приємно, коли мене хвалять, але я не можу зараз дивитися на цю фотографію. Її використовували в різних формах так багато разів… З усіх фото The Clash, які я зробила, є інші, які, можливо, мені більше подобаються з різних причин. Так, мені подобається ця обкладинка, але це було так давно. Я бачила це фото занадто багато разів, щоб відчути ту ж саму реакцію, що і тоді. Попри The Clash, є й інші фотографії, які все ще повертають мене до того відчуття, яке в мене тоді виникало; можливо якесь дивне фото залаштунками, а можливо, ц те фото, яке ще ніхто не бачив”.

Хоча обкладинка London Calling випадково нагадувала про знищенну апаратуру гуртом The Who, у шрифті, кольорах і розташуванні написів був більш очевидний зразок для втілення. Всі вони були вкрадені з однойменного дебютного альбому Елвіса Преслі 1956 року. Як казав Сімонон:

“Коли вийшла платівка Елвіса, рок-н-рол був досить небезпечним. І я гадаю, що коли ми випустили нашу платівку, вона була так само небезпечною”.

Джерело: Classic Rock Magazine

#theclash, #albumcover