Чому від “Колонії” Макса Кідрука не відірватись, з важливим ліричним відступом 2

Це перша книжка українського автора яку я читаю за останні багато років, і вона перевершила всі мої очікування. Перед цим здається я читав Чорну Раду, теж непогана штука доречі.

Об'єм книжки збіса великий, і враховуючи кількість персонажів на початку наведений їхній перелік, що дуже допомагало коли я в якийсь момент забував хто кому родич, і з чого весь переполох. 

Сюжет обертається між потенційним майбутнім пиздецем на Землі, про який підозрюють, але навіть не уявляють всіх масштабів, і наростаючим пиздецем на Марсі, який виник через тупість людей, які вважають себе розумними, і росіян (звісно тут будуть в багатьох речах винні росіяни, це ж українська книжка).

Оповідь регулярно стрибає між Землею та Марсом щоб ми не втратили нитку сюжету в обох локаціях, і загалом містить в собі купу різних деталей, які в інших книжках частіше за все є лише для претензійності, або по приколу, але тут кожна здавалося б не значна деталь в подальшому зіграє свою ключову роль в сюжеті (звертайте увагу на дати, і цікаві події які відбуваються під час них).

Закінчення звісно містить в собі їбєйший кліфхенгер, і я дуже не заздрю людям які прочитали цю книгу в дату її виходу, бо їм доводиться чекати довше аніж мені на продовження.

Ліричний відступ 

Останнім часом взагалі не читав сайту з причин втоми від контенту (дивився в інтернеті лише нові серії анімешок і підписки на ютубі), а наступні мінімум кілька місяців так точно не буду зазирати сюди, бо буду проходити БЗВП та фахову підготовку (так, я в армії 🙃).

Якщо цікаво ким буду в армії, то планую виконувати десь отакі завдання 

P.S.

Жабко, з поверненням до творення контенту, приколи для даунів зараз дуже в тему.