“Чи мріють андроїди про електричних овець?”, Філіп К. Дік

Скажу одразу - це дуже добре. Було нуль очікувань після того, як важко мені далась “Людина у високому замку”. Цю я проковтнув дня за три-чотири. 

Хто не в курсі: ця книга є літературною основою “Блейдраннера” Рідлі Скотта. Зав'язки і в фільма, і в книжці ідентичні: група андроїдів-втікачів переховуются серед людей, і головний герой Рік Декард полює на них. 

Фільм відрізняється від першоджерела дуже сильно, тому той факт, що я дивився фільм (декілька разів навіть), мені ніяк не заважав. В книжці інші акценти, нові для мене персонажі, багато незнайомих  і крутих сцен. Книжка здалась більше про людей, в той час як Блейдраннер мені здався більше про роботів. 

Книжка також атмосферна, все досить похмуро, депресивно і нуарно. Багато дуже якісного саспенсу. При цьому книга ідеально підпадає під мій шаблон класичного сайфаю з його філософськими темами, напівтонами і тд. Круто. 

Єдине, що може комусь не зайти - це деяка сюрреалістичніть того, що відбувається. Це не детектив, ніхто в кінці пояснювати нічого не збирається. Втф-шні кінцівочкі і не тількі кінцівочки це, в принципі, досить типово для жанру, тому це треба просто прийняти.