Давно планував читати. Чув, що вічна класика, плюс мільйон екранізацій, плюс не дуже об'ємна книжка ("Джейн Ейр" її сестри просто товстюча, це одразу відлякує).
По сюжету в нас є батько, його син та донька плюс їх слуги. Одного разу батько повертається з поїздки до Ліверпуля з маленькою дитиною - смуглявим (може навіть темкошкірим) хлопчиком. Він бере його в сім'ю. І потім в нас десь сорок років усіляких подій в цій сім'ї. Тут десь про три покоління мова - про батю, потім про його дітей, а потім про дітей його дітей.
Я очікував, що буде щось типу “Гордості та упередження”, але ні. Ба більше, я взагалі дивуюсь, що тут можна безкінечно екранізовувати. Дуже похмура та холодна історія. Позитивних персонажів тут просто немає. Наш протагоніст Хіткліфф - цей маленький хлопчик - ну просто кончене чмо, його дівчина нічим не краще. Інші теж максимально дивні, але їх можна зрозуміти, як не як вони живуть роками в такому дурдомі.
Згадайте сцену вечері в оринальній “Техаський різанині” - книжка давала мені такі вайби. Іноді здавалось, що я читаю Маркіза де Сада.
З хорошого - кінцівка сподобалась. Тема токсичних стосунків розкрита добре. Плюс ще одна класична класика, з якою я ознайомився.
Обговорення