“Август”, Джон Вільямс

Одразу скажу: це просто очманіти, прочитав за тиждень, сильніше за останні роки менe затягувала лише Дюна та Задача трьох тіл. Маст рід, навіть сім'ї порекомендував. 

Я вже читав цього автора - а саме його “Стоунера” - і вже тоді було зрозуміло, що я відкрив для себе справжнього майстра. 

Вражає, наскільки різноманітним вміє бути Вільямс. Автор пише класичний твір про “маленьку людину” (до речі, “Стоунер” тут умиває в труху все, що я проходив в школі на росліт в цьому “жанрі”). І потім береться за твір про першого римського імператора, володаря світу, напівбога і далі по списку, цікавий контраст. 

Книга написана в епістолярному жанрі. Тобто це роман в листах. Замість цілісного оповідання в нас набір листів, уривків з щоденників, сенатських доповідей і тд. 

Я не був впевнений, що такий формат мені зайде, але наскільки ж це класно спрацювало. По-перше, це нереально додає до атмосфери. По-друге, розкриває персонажів - бо кожний “автор” має свій стиль, хтось дуже дипломатичний, хтось взагалі ні, і в кожного свій погляд на те, що відбувається.  Що ще класно - цей формат ідеально втілює концепцію ненадійного оповідача, буквально запрошує ділити все написане на два і не сприймати як щось історичне. А ще коли окремі уривки та листи складаються як пазл в твоїй голові і ти вже бачиш всю картину  - це прям дуже класне відчуття. 

В якості підсумку: на мій погляд, абсолютно шедевральний твір. І з художньої, і з розважальної точки зору це десять з десяти.